Осіння пора чарівна і зваблива, У синяві неба ясного. І стільки тут кольору, величі й дива, А ще павутиння дзвінкого.
Пташки вже у вирій давно полетіли, Рясніє в намисті калина. Осики, берізки й дуби пожовтіли І тихо зітхає долина.
А вітер дихне і злітають листочки, І шумно у лісі в цю пору. У барвах чарівних ліси і гайочки, А вітер злітає угору...
І враз зазвучать в верховітті оркестри, Трембіта у соснах заграє, Засвище у дудочку вітер-маестро... А листя злітає, злітає...
Це осінь п’янка кольорова й мінлива Під сонечком щедрим розквітла. І стільки в ній радості, казки і дива Тривоги і ніжного світла.
| 
